В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст
Тип: Пророцтво про прихід Ісуса Христа
Тема: Царство Месії: справедливе, вічне, всесвітнє, милосердне, славне
Слово Боже (Книга Псалмів 72(71):1-20)
1. Соломона. Боже, Твій розсуд дай цареві, синові царя Твою справедливість. 2. Хай судить Твій народ по праву, бідних Твоїх по правді. 3. Хай гори принесуть народові мир, і горби – справедливість. 4. Нехай розсудить бідних з народу, спасе дітей убогих, гнобителя ж розтопче. 5. Тебе боятимуться поки сонця і поки місяця від роду й до роду. 6. Хай він, як дощ, зійде на покоси, як злива, що зрошує землю. 7. За його днів квітнутиме справедливість, а мир глибокий – аж доки місяця. 8. Він буде правити від моря аж до моря і від Ріки аж до кінців землі. 9. Перед ним схиляться його противники, а вороги його лизатимуть порох. 10. Царі Таршішу й островів принесуть дари, царі Шеви й Севи дадуть гостинці. 11. Йому поклоняться всі царі, усі народи йому служитимуть. 12. Він бо спасе вбогого, що кличе, і бідного, і того, що допомоги не має. 13. Над бідним він змилується і над нужденним, і урятує душі бідних. 14. Він викупить їхні душі від гнету й насилля, і дорога буде їхня кров в очах у нього. 15. Нехай живе, й дадуть йому золота з Шеви, і будуть молитися за нього завжди і по всі дні його благословити. 16. На землі буде збіжжя удосталь; на верховинах гір шумітиме, ненаначе Ливан, колос, і зацвітуть, як на землі трава, по містах люди. 17. Ім’я його буде повік благословенне; аж поки сонця, ім’я його буде; в ньому благословляться усі земні народи, прославлятимуть його усі народи. 18. Благословен Господь, Бог Ізраїля, що творить чудеса – єдиний. 19. І благословенне Його славне ім’я повіки, слава Його нехай наповнить усю землю! Нехай так буде! Нехай так буде! 20. Скінчені молитви Давида, сина Єссея.
Коментарі
Коментар Отців Церкви
Пс 72:1-4 Благословення Христа і святих для Церкви
Христос – Цар. Юстин Мученик: Як ще один доказ вашого* незнання Святого Письма, я збираюся процитувати ще один псалом, присвячений Давиду Святим Духом, який, як ви помилково думаєте, відноситься до вашого царя Соломона, але насправді стосується Христа. Однією з причин вашої помилки є те, що вас вводить в оману хибне тлумачення двозначних термінів. Бо коли закон Божий називається «бездоганним законом» (Пс 19:7 (18:8 LXX)), ви розумієте його не як застосування до закону, який мав статися після Мойсея, а до самого Мойсеєвого закону, навіть хоча Бог обіцяв встановити новий закон і новий завіт. І коли в псалмі сказано: «Боже, Твій розсуд дай цареві», ви стверджуєте, що ці слова були сказані про Соломона тому, що він був царем, тоді як слова чітко проголошують, що вони були сказані про вічного Царя, тобто Христа. Я доводжу з усього Святого Письма, що про Христа говориться як про царя, і священика, і Бога, і Господа, і ангела, і людину, і вождя, і каміння, і народженого сина, і як того, хто в спочатку переніс страждання, потім вознісся на небо і того хто повернеться на землю зі славою і матиме вічне царство (Юстин Мученик, Діалог з Трифоном 34).
* Єврей Трифон, якого Юстин у цьому діалозі намагається навернути у християнство.
Пророцтво про Христа. Ориген: І я підтримую це* з Псалма 71 [LXX], де сказано: «Боже, Твій розсуд дай цареві, синові царя Твою справедливість. Хай судить Твій народ по праву, бідних Твоїх по правді». Бо ясно, що цей псалом, який був приписаний Соломону, пророкує про Христа (Ориген, Коментарі на Євангеліє від Йоана 1.193).
* Ориген щойно стверджував, що ми знаємо, що Христос мав царську природу з біблійних доказів Його божественної природи.
Христос, насіння Давида, буде панувати вічно. Євсевій Кесарійський: Оскільки цей псалом адресовано Соломону, перший вірш псалма має бути віднесений до нього, а всі інші до сина Соломона, не Ровоама, який був царем Ізраїлю після нього, а того, хто був з його насіння за тілом, до Христа Божого; бо всі, хто обізнаний зі Святим Письмом, погодяться, що неможливо пов’язати сказане в цьому псалмі з Соломоном або його наступниками через те, що вони [слова] відкривають про Христа. Ні, як можна застосувати до Соломона чи його сина Ровоама тягар усього цього псалму? — наприклад, «Він буде правити від моря аж до моря і від Ріки аж до кінців землі» (Пс 72:8 (71:8 LXX)). І «Тебе боятимуться поки сонця і поки місяця від роду й до роду» (Пс 72:5 (71:5 LXX)), та інші подібні вислови. Але відразу видно, що Соломона стосуються слова на початку псалма, які кажуть: «Боже, Твій розсуд дай цареві», а доповнення: «синові царя Твою справедливість» – Сину Соломона, не його первістку, який замінив його в царстві (бо він керував єврейським народом лише сімнадцять років, будучи злим царем), ані будь-кого з наступників Ровоама, а лише одного з насіння Давида, який міг зватися сином Давида й Соломона. І це наш Господь і Спаситель Ісус Христос. Бо Його Царство та Його трон стоятимуть так довго, як сонце. І Він єдиний з людей, як Слово Боже, існував перед місяцем і до створення світу, і один Він зійшов, як роса з неба, на всю землю; і в нашій цитаті трохи вище було сказано, що Він воскрес для всіх людей і що Його справедливість залишиться навіть до завершення життя, що називається видаленням місяця. І сила Спасителя нашого є найвищою від східного моря до заходу, починаючи свою діяльність від річки, яка є або таїнством хрещення, або з Йордану, де Він вперше з’явився на користь людству. З того часу Його Царство поширилося і розширилося на весь світ. (Євсевій Кесарійський, Доказ Євангелія 7.3).
Пс 72:5-7 Пророцтва про Христа і Святого Духа
Пророцтво про Князя миру. Євсевій Кесарійський: І з цим узгоджується пророцтво у псалмах, яке говорить про Христа: «За його днів квітнутиме справедливість, а мир глибокий – аж доки місяця»*. І я думаю, тому Його називають «Князем миру» в пророцтві, яке я цитував до цього. І я прошу вас звернути увагу на те, що пророк, якого ми розглядаємо, говорить на початку, що Господь прийде з небес і що суб’єкт пророцтва буде випасати свою отару лише після свого народження у Вифлеємі. І євангелист, слова якого я навів, дає докази того, що так було з нашим Господом і Спасителем (Євсевій Кесарійський, Доказ Євангелія 7.2).
* Майже загальний мир і уряд був встановлений у світі Римською імперією.
Христос втілився тихо. Максим Туринський: Отже, сьогодні Господь народився за тілом у такій таємній тиші, що Його покоління зовсім не знали про Його народження. Бо світ не знав, що Він народився поза знанням Його батька і що Він був зачатий поза порядком природи. Бо Йосиф узяв сином того, кого не породив, а Марія народила того, кого не створила звичайним статевим актом. Таким чином, Господь народився таким чином, щоб ніхто не підозрював, не вірив і не відчував, яке Його походження. Як вони повірять, що це станеться, коли вони навряд чи вірять у те, що сталося потім? Про те, що Спаситель приховано і таємно зійшов у Діву, про це вже засвідчив пророк Давид, коли сказав: «Він зійшов, як дощ на руно». Бо що відбувається так тихо, без звуку, як коли дощ ллється на шерсть? Воно своїм звуком нікого не вражає; воно нікого не бризкає вологістю роси, що відбивається від руна, але, нікому не заважаючи, руно втягує в себе всім своїм тілом весь дощ, що проливається крізь його численні частини, тому що воно не знає жодного поділу на один канал, а радше пропонує багато каналів завдяки своїй щільній м’якості. Воно ніби закрите через свою щільність, але насправді вбирає завдяки своїй тонкості (Максим Туринський, Проповідь 97.3).
Пс 72:8-11 Бог править світом
Соломон був слабким провіщенням Христа. Аврелій Августин: Справді, навіть у Соломона з’явився якийсь образ майбутньої події, що він збудував Храм і мав мир відповідно до свого імені (бо Соломон означає «мирний»)*, і на початку його царювання був дивовижно гідний похвали; але хоча, як тінь Того, Хто мав прийти, він провіщав Христа, Господа нашого, він також не був схожий на Нього. Звідки деякі речі про нього так написано, ніби вони пророковані від нього самого, тоді як Святе Письмо, пророкуючи навіть подіями, якимось чином окреслює в ньому фігуру майбутнього. Бо, окрім книг божественної історії, в яких оповідається про його правління, 72-й псалом (LXX) також вписаний у назву з його іменем, у якому сказано так багато речей, які зовсім не стосуються нього, але які стосуються Господа Христа з такою очевидною відповідністю, що робить цілком очевидним, що в одному постать якимось чином затьмарюється, а в іншому представлена сама істина. Бо відомо, в яких межах було охоплено царство Соломона; і все ж у цьому псалмі, не кажучи про інші речі, ми читаємо: «Він буде правити від моря аж до моря і від Ріки аж до кінців землі», що ми бачимо здійсненим у Христі. Воістину, Він взяв початок свого царювання з річки, де Йоан хрестив; бо, коли Він вказав, Його почали визнавати учні, які називали Його не тільки Учителем, але й Господом (Аврелій Августин, Боже місто, Місто Боже 17.8).
* Популярна етимологія; єврейське слово shalom = «мир».
Володарювання Христа почалося з Його хрещення. Аврелій Августин: Де? На річці Йордан. Ось там, бачите, і почалася Христова праця навчання. Саме там нам було відзначено майбутнє хрещення Христа, бо там було прийнято попереднє хрещення, і той який готує дорогу* і говорить: «Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки Його» (Мр 1:3). Господь, бачите, хотів бути хрещеним від слуги, щоб ті, хто хрещений Господом, могли оцінити те, що вони отримують. Тому Він почав з того самого місця, де пророцтво передувало Йому: «Він буде правити від моря аж до моря і від Ріки аж до кінців землі». Біля тієї річки, де почав панувати Христос, Йоан побачив Христа, впізнав Його, засвідчив Його (Аврелій Августин, Проповідь 288.2).
* Йоан Хреститель.
Христос – справжній Князь миру. Аврелій Августин: Це* та багато подібних пророцтв, цитування яких зайняло б занадто багато часу, безсумнівно, вразили б розум того, хто запитує. Він побачив би, що ці самі царі землі тепер щасливо підкорені Христом, і всі народи служать Йому. Він також чув слова псалма, в якому це було передбачено дуже давно: «Йому поклоняться всі царі, усі народи йому служитимуть». І якби він прочитав весь той псалом, який образно застосовано до Соломона, він би виявив, що Христос є справжнім Царем миру, бо Соломон означає мирний; і він знайде багато речей у псалмі, застосовних до Христа, які взагалі не мають відношення до буквального царя Соломона (Аврелій Августин, Проти Фауста маніхея, 13.7).
* Посилання на пророцтво, дане в Псалмі 2:7-8.
Пс 72:15 Подарунки та молитви для Церкви
Дари мудреців. Тертулліан: Окрім загальновідомого факту, що багатство Сходу, тобто його сила та ресурси, зазвичай складаються із золота та прянощів, для Творця, безсумнівно, справедливо те, що Він робить золото також багатством інших народів. Так Він говорить через Захарію: «Юда теж воюватиме в Єрусалимі. І позбирають скарби всіх навкруги народів: золота, срібла та одежі буде велика сила» (Зах 14:14). Більше того, поважаючи цей дар золота, Давид також каже: «Й дадуть йому золота з Шеви» (Пс 72:15 (71:15 LXX, Vg.)); і знову: «Царі Шеви й Севи дадуть гостинці» (Пс 72:10 (71:10 LXX, Vg.)). Бо Схід взагалі вважав мудреців царями; а Дамаск у давнину, вважалося, належав Аравії, до того як він був переданий Сирофінікії після поділу Сирії [Римом]. Його багатство тоді отримав Христос, коли отримав його знаки в золоті та пахощах; а здобиччу Самарії були самі мудреці. Відкрили Його мудреці та вшанували своїми дарами. На колінах вони обожнювали Його як свого Бога і Царя. Через свідчення зірки, яка вела їх на їхньому шляху і спрямовувала їх, вони стали здобиччю від Самарії, тобто ідолопоклонства, бо, як легко побачити, вони увірували в Христа. Він [Христос] визначив ідолопоклонство під іменем Самарії, оскільки це місто було ганебним за своє ідолопоклонство, через яке воно відступило від Бога від днів царя Єровоама. Це також звичайний спосіб для Творця [у Його Писаннях] образно використовувати назви місць як метафору, похідну від аналогії їхніх гріхів. Таким чином, він називає головний народ євреїв «князями содомськими», а сам народ – «народом гоморським» (Іс 1:10) (Тертулліан, Проти Маркіона 3.13).
Пс 72:17-19 Вічна природа і сила Бога
Благословенні через Христа. Юстин Мученик: Поки вони мовчали, я продовжував: «Друзі мої, коли Святе Письмо через Давида говорить про Христа, то не говориться, що ‘в його насінні’ будуть благословенні язичники, а ‘в ньому’. Ось слова: ‘Ім’я його буде повік благословенне; аж поки сонця, ім’я його буде; в ньому благословляться усі земні народи’. Але якщо всі народи благословенні в Христі, і ми, з усіх народів, віруємо в Нього, то Він Христос, а ми благословенні через Нього. Написано, що колись Бог дозволив поклонятися сонцю (Вт 4:19), і все-таки ви не можете знайти нікого, хто коли-небудь зазнав смерті через свою віру в сонце. Але ви можете знайти людей будь-якої національності, які за ім’я Ісуса зазнали і досі страждають усілякі муки, а не заперечують свою віру в Нього. Бо Його слово правди й мудрості яскравіше й яскравіше, ніж могутність сонця, і воно проникає в саму глибину серця й розуму. Так Писання говорить: ‘Аж поки сонця, ім’я його буде’. І Захарія стверджує: ‘Ім’я йому Пагін’ (Зах 6:12 (LXX)). І знову: ‘І ридатиме країна, кожна сім’я окремо’ (Зах 12:12 (LXX)) (Юстин Мученик, Діалог з Трифоном 121).
Христос існує від вічності. Іларій Піктавійський: Але той, хто є перед небом, яке, на вашу думку*, також є перед часом, є водночас і перед віками. Він не лише перед віками, але й перед усіма поколіннями, які коли-небудь існували. Чому ви обмежуєте божественне та нескінченне тими, що тлінні, земні й тісні? Павло нічого не знає у Христі, крім вічності віків. Мудрість стверджує, що вона** не після чогось, а перед усім. На вашу думку, періоди часу визначено за сонцем і місяцем. Але Давид зазначає, що Христос залишається перед сонцем, коли каже: «Перед сонцем [його] ім’я». І щоб ви не прийшли до висновку, що Божі речі почались від походження світу, той же сказав: «А перед місяцем [є] покоління поколінь» (Пс 72:5 (71:5), LXX, Vg)). Періоди часу тут вважаються неважливими для таких видатних людей, які були гідні Духа пророцтва, і людський розум не мав жодної можливості досягти віків до народження, яке перевищує вічні роки. Нехай віра залишається в межах богобоязливого вчення, щоб Господь Ісус Христос був Єдинородний Бог і щоб Він народився, щоб ми визнавали досконале народження, і нехай не забудемо, що Він є вічний, коли шануємо Його божественність (Іларій Піктавійський, Про Трійцю 12.34).
* Єретики-аріани, які навчали підпорядкування Сина Отцю.
** Мудрість або Син Божий.
Переклад з англійської: Максим Гонтар, за виданням ACCS: OT VIII, Psalms 51–150 (2007)
Ілюстрація: Tapestry of Christ the King, from Saint James the Greater Roman Catholic Church, Saint Louis, MO (fragment)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
